ПРОНОСНЕ БЕЗ НАСЛІДКІВ

Прес-служба «Тижневика АПТЕКА» № 11 (782) 21 березня 2011 р.

У далекі часи давньогрецький філософ і вчений Аристотель щодо теорії трагедії вигадав термін «катарсис», що позначав, що уявлення, викликаючи гаму почуттів, змушує глядача співпереживати, тим самим очищаючи його душу. Однак у даного давньогрецького поняття існує й інше, більш приземлене тлумачення, що означає фізіологічне очищення. Очищення, через неможливість здійснення якого життя будь-якого з нас здатне перетворитися на справжню трагедію…

Більшість наших пацієнтів вважають, що знають, що таке запор, проте фахівці із Всесвітньої організації гастроентерологів (World Gastroenterology Organisation) зазначають, що пацієнти мають різні уявлення про запор. Так, деякі з них (52%) розглядають його як необхідність напруги при дефекації, інші (44%) основною ознакою вважають утворення «овечого» калу, треті - неможливість дефекації, коли в цьому виникає потреба (34%) або рідкісну дефекацію (33%) (www.worldgastroenterology.org).

Саме тому фармацевту та лікарю важливо знати чіткі критерії, які дозволять судити про те, чи справді проблема, з якою до нас звернувся пацієнт, є запором. У цьому медичним фахівцям допоможуть Римські критерії, розроблені міжнародною групою експертів (Whitehead WE et al., 1991; Thompson WG et al., 1999). Відповідно до них функціональним хронічним запором слід вважати наявність 2 і більше симптомів, які відзначають у пацієнта протягом щонайменше 25% часу: натужування під час актів дефекації; фрагментований або твердий стілець; відчуття неповного спорожнення; відчуття аноректальної блокади; мануальна допомога під час здійснення дефекації; менше 3 дефекацій на тиждень; відсутність діареї.

Сироп ПРЕЛАКСАН Причин запору безліч, однак у будь-якому випадку він є не хворобою, а симптомом. Наприклад, таких захворювань, як геморой та анальні тріщини, цукровий діабет, гіперкальціємія, недостатність функції щитовидної залози, депресія, хвороба Паркінсона, розсіяний склероз. До запору наводить застосування деяких лікарських засобів; серед інших ситуацій, груп та факторів ризику, що викликають запор, — дитячий та дитячий вік, особи віком від 55 років, перенесені операції на органах черевної порожнини або малого тазу, пізні терміни вагітності, обмеження рухливості, неадекватну дієту (з дефіцитом споживання рідини та харчових волокон ), поліпрагмазію, особливо в осіб похилого віку, і, нарешті, нераціональне застосування проносних препаратів (www.worldgastroenterology.org).

На останньому хотілося б зупинитися докладніше, оскільки проносні засоби відпускаються без рецепта, а тому мають великий потенціал нераціонального застосування — адже ні лікар, ні фармацевт не мають можливості контролювати правильність застосування пацієнтами препаратів, які відпускаються без рецепта. Це призводить до того, що часто хворі зловживають деякими лікарськими засобами, зокрема проносними. Вартісна доступність і безпека проносних препаратів рослинного походження дають пацієнту привід вважати цю групу препаратів найбільш зручними для застосування, що робить їх найбільш затребуваними.

Разом з тим, рослинне походження будь-якого з препаратів, у тому числі і з проносною дією, не свідчить про його безпеку. Так, користуються найбільшою популярністю у пацієнтів проносні препарати на основі листя сенни, кори жостеру, плодів жостеру (неочищений екстракт, настої, чаї) часто надають не тільки подразнюючу дію на слизову оболонку, що може викликати спастичну біль, нудоту і блювання, але також мають та ряд інших несприятливих ефектів. Насамперед, такі препарати викликають синдром звикання, коли при регулярному застосуванні препаратів цієї групи їхня проносна дія зникає. Дослідники пов'язують це із дегенеративними змінами нервової системи товстого кишечника.

В експериментах in vitro і на тваринних моделях деякі дослідники виявляли також мутагенні (імовірно через наявність у складі флавоноїдів), генотоксичні (за рахунок вмісту емодину і алое-емодину) і канцерогенні властивості екстрактів сенни. Зокрема, вважають вони, застосування препаратів сенни пов'язане з розвитком колоректального раку (Sandnes D. et al., 1992; Siegers C.-P. et al., 1993; Satia JA et al., 2009). В одному з ретроспективних досліджень за участю 3049 пацієнтів та проспективному дослідженні, що включало 1095 хворих, у пацієнтів, яким проводили діагностичну колоноскопію, дослідники виявили підвищений ризик розвитку колоректальної карциноми у тих, більшість яких використовували антрахінонові проносні засоби протягом тривалого часу (Siegers .-P. та ін., 1993).

Подібні властивості антраглікозидів вчені пов'язують з тим, що під впливом бактерій антраглікозиди розщеплюються до антронів, які, мабуть, стимулюють синтез простагландинів, а також мають цитотоксичні властивості. Загалом за результатами досліджень було зроблено висновок, що тривале (некоротке чи нерегулярне) застосування таких препаратів викликає значний ризик розвитку ускладнень.

Все це змушує нас шукати такі проносні засоби, які навіть при їх тривалому і безконтрольному застосуванні мали б сприятливе співвідношення ризик/користування. Мабуть, саме таким засобом є лактулоза та продукт на її основі — сироп ПРЕЛАКСАН, який представляє на вітчизняному фармринку з 2005 р. компанія «Юнатіс».

Хоча історія лактулози почалася в 1929 р. завдяки хімікам Едні Монтгомері (Edna M. Montgomery) і Клоду Хадсону (Claude S. Hudson), лише в 1957 р. Фрідріх Петуелі (Friedrich Petuely) відкрив її біфідогенну активність -фактора» (Der Bifidusfaktor), а потім і проносний ефект. Це дало йому привід назвати лактулозу "ідеальним проносним засобом для дітей молодшого віку". Одержувана з сироватки, що утворюється при виробництві кисломолочних продуктів, лактулоза, надходячи в незміненому вигляді в товсту кишку, має проносний ефект, але, що важливіше, активно утилізується кишковими мікроорганізмами, в першу чергу бактеріями роду Lactobacillus. Завдяки цьому з лактулози утворюються коротколанцюгові жирні кислоти (молочна, оцтова, пропіонова та масляна), що сприяє нормалізації мікрофлори, збільшенню загального обсягу біомаси, зниженню рН у просвіті товстої кишки. У кишечнику пригнічується розвиток низки патогенних мікроорганізмів (кишкових паличок, клостридій та сальмонел) та збільшується кількість біфідобактерій.

На відміну від багатьох інших продуктів із послаблюючим ефектом, сироп ПРЕЛАКСАН поєднує такі важливі властивості, як м'якість дії, практична відсутність подразнюючого ефекту, звикання та синдрому відміни, при якому після припинення прийому препарату розвивається запор. Навпаки, згодом кількість вживаного ПРЕЛАКСАНУ можна знизити, і навіть тривале його вживання як безпечно, а й сприяє збереженню і відновлення нормальної функції кишечника.

За більш ніж 40-річний досвід застосування лактулози не виявлено токсичних чи серйозних побічних ефектів, що особливо важливо при її застосуванні у педіатрії. Завдяки цьому ПРЕЛАКСАН можуть вживати не тільки дорослі, але й діти віком від 1 року, а також літні, вагітні та годуючі груддю.

Все це дозволяє рекомендувати сироп ПРЕЛАКСАН при:

• дисбактеріоз: у дорослих - по 2 чайні ложки 2 рази на добу; у дітей старше 3 років – по 1 чайній ложці на добу; у дітей віком від 1 року до 3 років – по 0,5–1 чайній ложці на добу;
• запорі: у дорослих - по 2 столові ложки 1 раз на добу; у дітей віком від 1 року — по 1–2 чайні ложки 1 раз на добу.